Сміливі і відчайдушні хлопці вирішили боротися з Генеральною прокуратурою РФ
та відстоювати свої громадянські права.
В продовження історія з фотографіями і феєричним відео.
Весь авторський текст.
О, це буде страшна історія. Давно я в такому треш не брав.
Мабуть, навіть з часів Ордынско-кремлівської окупації .
На позаминулому тижні Федерація Автовласників Росії в цілому,
і Вадим Коровін зокрема, виставила свій ФАР-Пост біля Генеральної прокуратури,
яка абсолютно незаконно відхопила собі одну смугу на Великій Дмитрівці,
обгородивши її стовпчиками, і їздить з нею по зустрічній в свій гараж.
Захоплені на місці правопорушення представники Генпрокуратури почали стверджувати,
що це не їх стовпчики.
Тоді Вадим Коровін поклав нічийні стовпчики собі в багажник, відвіз в ОВС
і здав там як безхазяйну знахідку.
Написавши заяву, що в разі появи законного власника готовий їх йому повернути.
Власник з’явився. Генпрокуратура визнала, що це їх стовпчики.
Забрала їх із собою і у відповідь на заяву Коровіна про знахідку запропонувала написати
на нього заяву про розкрадання. Зі словами “Ви занадто далеко зайшли, ми вас посадимо”.
Тоді в цей раз ми вирішили зайти ще далі.
Оскільки Велика Дмитрівка була вільна всього дві доби,
а потім Генпрокуратура знову окупувала її,
ми вирішили повернутися і відновити справедливість.
Треш і винос мозку, читачу, тобі гарантований.
У соответвсии з ГОСТОМ, дорожні знаки повинні бути встановлені:
а – прямо, і б – не менше п’яти сантиметрів один від одного.
Знак “Зупинка заборонена” на паркані Генпрокуратури встановлено:
а – в небо, і б – внапуск. Тобто ГОСТУ не відповідав ніяк.
І представляв з себе ось таке от видовище:
Не відразу помітили, так? Крупніше:
Запам’ятайте – якщо знак виглядає так, це означає, що знака немає.
Стало бути, зупинка і стоянка на Великий Дитровке, 15 – можна.
Що ми негайно і скористалися. Коровін підігнав автомобіль
і припаркувався прямо біля входу в Генпрокуратуру.
На обгородженій незаконними стовпчиками самозахопленій генеральними прокурорами смузі.
Я вирішив зробити пару знімків. Після знятого мною входу в будівлю,
генеральні прокурори все ж почухались, і вислали до мене людини в штатському
Людина в штатському довго розповідав, чому я не можу знімати будівлю Генпрокуратури.
Говорив цілком ввічливо, перед цим представився, показав посвідчення –
так що тут питань немає.
Але жодної норми закону, крім відомчих інструкцій, чомусь не назвав.
На що я відповів, що його відомчі інструкції мені фіолетовими,
живу я по закону і Конституції, і на вулицях Москви буду знімати що хочу, де хочу і коли хочу.
Отже наш розмову було закінчено. Чоловік, правда, надалі весь час був поруч з нами,
але вів себе цілком коректно.
Потім підійшов ось цей громадянин, відомий ФАР-посту ще минулого акції.
Не видається, не каже, хто він, говорить лише, що його звуть Сергій.
Сергія мій фотоапарат ще витримав, але потім цей ворожий “Кеннон”,
побував зі мною на двох війнах і не зломлений ні танками Грузії,
ні етнічної різаниною Киргизії, російська весна і Генпрокуратура добили-таки.
І працювати він відмовився.
Так що подальші ілюстрації будуть скріншотами з відео,
знятого активистоам ФАРа Андрієм Орлом
Сергій довго втирав нам, що це не парковка. На питання – як же так,
он знак висить, на яких чорним по білому написано
“Зупинка і стоянка заборонена”, а знизу табличка: “крім а/м Генеральної прокуратури”,
сказав, що у Генпрокуратури парковок немає.
Тоді ми йому показали інший знак, на якому білим по синьому намальована буква “Р”
а під нею така ж табличка – “Для а/м Генеральної прокуратури РФ”.
На що Сергій відповів, що це не паркування Генпрокуратури і машини Генпрокуратури там не стоять.
А якщо і стоять, то це самозахоплення землі і це якась чужа машина.
Тоді ми показали Сергію чорний бумер з номерами АМР і проблисковим маячком на даху.
На це Сергій нам відповів, що ніякої машини не бачить і нічого там немає.
Скейтборд, напевно.
Це “я не я і кінь не моя” тривала б ще довше, але тут з’явився Він.
Містер Ферст.
Перший.
АМР.
А точніше – А 138 МР 97
Містер Ферст – без маячків та звукового сигналу – виїхав з Глинищевского провулка,
повернув направо під знак “Поворот тільки наліво”, виїхав на смугу самозахваченную
зустрічного руху, побачив нас і на секунду задумався.
Потім включив мигалку і сирену і рушив далі.
Але не тут то було. З нами такі номери не проходять.
Впершись в машину, він ще поорал-поорал якийсь час, а потім… почав здавати задом!
Ще раз. Відчуйте це. Автомобіль Генеральної прокуратури. З мигалкою і сиреною.
З крякалками. Здає задом по зустрічній смузі. Через пішохідний перехід.
Тільки тому, що чотири людини стали у нього на шляху.
Чотири людини!
І він уже з усіма своїми АМР-ами, сиренами, крякалками, тонуванням
і прокурором на сидіння – задкує від нас задом.
Як же вони бояться все-таки.
Як же вони, суки, власний народ бояться…
Це було найкраще видовище в моєму житті.
Але товариш виявився підкованим. Знаєте, що він зробив? Угу.
Просто взяв і виїхав на зустрічну.
“Ще раз” дубль два. Належить Генеральній прокуратурі автомобіль
АМР 138 97 рос виїхав НА ЄДИНУ СМУГУ РУХУ,
перегородивши рух по Великій Дмитрівці геть.
Зліва смугу отхапала собі Генпрокуратура, праворуч – отхапал Рада Федерацій.
Назустріч йому їхала дівчина на зеленому “Матіс”. Чувак практично уперся в неї бампером,
і всіма своїми крякалками почав тиснути її назад.
Ми не встигли до дівчини, хоча у неї було відкрито вікно і ми кричали їй, щоб вона не піддавалася,
але дівчина була в повному шоці і пропустила його.
Вибіг якийсь панський кучер з гаража:
– А чого ви перекриваєте-то? Це ваша земля чи що?
Эээээ…. Та ти часу не загубився, чи дядько?
Так, це наша земля!
ТАК – ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ!!!
Та гнати вас з нашої землі будемо, окупантів поганих, ссаными ганчірками.
Ну так як, Сергію, Ви говорили, що це машини не Генеральної прокуратури?
– Я не буду це питання коментувати. Є речі, які не коментують.
Та ні, Сергій. Ви будете коментувати.
З часом ви все будете все коментувати. Обов’язково.
Втім, подискутувати і в цей раз не вийшло.
Тому що з’явився Містер Секонд. Другий. У 204 МР 77
Містер Секонд був вже не так підкований в спілкуванні з повсталими пейзанами,
і що робити в надзвичайних ситуаціях – не знав.
Тому він тупо вперся в нашу машину, покрякал пару раз і завмер на аварійці.
Подумавши, він все ж спробував було теж здати назад, але Андрій Орел вже перегородив
зворотний виїзд їх же стовпчиками. Орел!
В результаті Містер Секонд прислухався до настанов Вадима Коровіна:
“ви не можете продовжувати рух,
ви знаходитесь на зустрічній смузі” і пішов у глуху оборону.
Невідомий Батько всередині старанно закривав обличчя аж відразу двома папками.
Фейс-пейпер. Особа-папір.
У цей момент генеральні прокурори, нарешті, приступили до охорони закону і правопорядку.
Ну, як вони це розуміють, звичайно.
Приоткрылось віконце і пролунала фраза: “Че, в гіпсі давно ніхто не був?”
“Ще раз” дубль три.
Це, нагадаю, не бандитський сходняк. Не гопники на кортах.
Не шпана в підворітті. Не серіал “Бандитський Петербург”
Це, на секундочку так – Генеральна прокуратура Російської Федерації.
Храм Правопорядку. Вищий наглядовий орган за виконанням законодавства.
В тому числі і ПДР, прирівняних до закону.
“Ну че, в гіпсі давно ніхто не був?”
Без коментарів.
Потім “а з нашого вікна площа Червона видна” з’явилася рука і стала знімати нас на айфон.
П’ятий, сподіваюся. Личко Гюльчатай так і не показав.
Містер Секонд тримався довго. Півгодини. Не менше.
І як у нього рука не втомилася все це час робити “особа-папір”? Тренований хлопець, мабуть.
Але все ж і він не витримав. Відкрив дверцята і швидким-швидким кроком дав
драла у бік другого будівлі Генпрокуратури – Велика Дмитрівка, 17.
Де і зник у надрах охоронюваних дверей.
Думаєте – тут і казці кінець? Чорта з два!
З надр Генпрокуратури Містер Секонд вызвонил автомобіль з червоним написом
на борту “Слідчий Комітет”, поговорив з водилой, після чого вони заїхали-забігли
у підворіття ДП і там розчинилися. Мабуть, товариші виручили його з полону і відвезли таємними ходами,
тому що більше ми його не бачили.
Ну, працюють люди. З бандитизмом боряться. І корупцією. Не будемо їм заважати.
Поки суд та діло, Вадим Коровін викликав наряд ДАІ для оформлення протоколу.
Але водій теж здаватися просто так не збирався.
Просидівши в машині приблизно годину, він все-таки вибрався з лежачого
на грунті апарату і сплив на поверхню.
Ми його попросили не залишати місце правопорушення, але товариш зі словами
“я нікуди не тікаю” – втік все в ту ж заповітні двері
Генпрокуратури на Великій Дмитрівці, 17. Дивна будівля.
Начебто і прокуратура, але всі правопорушники біжать туди, чомусь.
Тим часом нам зголосився допомогти проїжджав повз капітан ДПС.
Коровін пояснили йому ситуацію і той пішов брати пояснення з
правопорушника в дивна будівля.
Але. Як тільки.
Ні, наберіть в легені повітря і сядьте.
“Ще раз” дубль чотири.
Як тільки Вадим Коровін і капітан ДПС відкрили двері в дивний будинок,
сидів там біля входу правопорушник, побачивши їх – схопився і побіг вгору по сходах!
У прямому сенсі слова – скакав по сходах, як заєць!
Тим часом у Глинищевском провулку ще один товариш навіщось
закидав свої власні номери снігом.
Поруч стояли два міліціонера і спостерігали за цим дійством.
Мені стало цікаво – товаришу, ти навіщо біля Генпрокуратури закидаєш номери снігом?
Навіщо ти намагаєшся втекти від ока Великого Брата?
Навіщо не хочеш ти, щоб знали тебе в обличчя і в номер? Може, якийсь страшний теракт готуєш?
Близько оплоту нашої законності?
А може, тобі наш закон не до вподоби?
Приголомшений цією страшною здогадкою, я попрямував до товариша, запитати –
а чи не готує він страшний теракт і чи до вподоби йому наш закон.
Як не дивно, але у товариша на лобовому склі виявився пропуск Генпрокуратури
Чи можна повірити, що працівникові Генпрокуратури не до вподоби наш закон?
Звичайно, немає. На цей логічний дисонанс я і вказав товаришеві.
Товариш був доброзичливий.
– Ні, – сказав він, посміхаючись. – Це не мій пропуск. Це мені подарували.
На двадцять третє феврал, мабуть. Дружина.
Тоді я, осінений іншої страшної здогадкою, запитав товариша:
– А це що, виходить, в такому випадку Ви тут незаконно паркуєтеся штоли?
– Ні, – посміхаючись відповів товариш.
– А навіщо Ви тоді номера снігом замазываете?
– Так. Просто так. Просто так, – сказав він все з тією ж усмішкою.
Хороший чоловік.
Тим часом Коровін з капітаном повернулися з погоні з дивного будинку.
Товариш капітан виявився хорошим чоловіком, але зробити нічого не міг.
Машина стояла – може, вона скотилася ось таким ось дивним чином.
Водія немає. Викликати евакуатор підстав немає.
Поки товариш капітан пояснював нам тонкощі закону, хороша людина,
закидывавший номери снігом, прибрав з лобового скла пропуск Генпрокуратури
і чомусь теж поїхав. Так само з закиданными снігом номерами.
Чому вони всі їдуть-то? Ви не знаєте?
Відразу слідом за ним проїхав ще один чорний тонований “Гелентваген”.
Побачивши нас, “Гелентваген” радісно привітно забибикал,
опустив сонцезахисну шторку на особу і під її прикриттям показав нам захоплений фак.
Хтось із старих клієнтів. Дізнаються. Пам’ятають. Приємно.
Отже, умовний рефлекс у джентльменів вже виробився. Залишилося тільки закріпити.
Тим часом під’їхали викликані Коровіним панове поліцейські. Аж цілих два екіпажу
(а до них з ОВД “Тверське” виходив аж цілий майор дізнатися в чому справа).
Ці два екіпажі так само довго пояснювали нам тонкощі законодавства.
У підсумку, на пряме питання – що далі? – панове поліцейські відповіли,
що вони влаштують тут засідку і будуть чекати повернення порушника.
Ну, засідку, так засідку. Вадим Коровін і Андрій Орел написали пояснення,
залишили координати і готові докласти до протоколу дані відео та фотоматеріали.
Звідси