Днями, а саме 29 квітня, виповнилося 68 років з тих пір, як був закритий концтабір “Дахау”. Пропоную вам почитати про те, що відбувалося в цьому страшному місці, і вшанувати пам’ять загиблих у його стінах людей.
29 квітня 2013 року, виповнилося рівно 68 років з дня закриття концтабору “Дахау”.
“Дахау” – це перший концентраційний табір для політичних в’язнів в Німеччині, який став моделлю для сотень інших концтаборів. Але давайте трохи докладніше зупинимося на історії його заснування.
30 січня 1933 року канцлером Німеччини став Адольф Гітлер, а 5 березня його націонал-соціалістична партія отримала більшість місць у Рейхстазі. Але в країні ще залишалися ті, хто активно виступав проти політики Гітлера, і чинній владі потрібно було з цим боротися.
Для цих цілей 13 березня 1933 року було створено Міністерство народної освіти і пропаганди Німеччини, яке очолив Йозеф Геббельс. Він дуже чітко сформулював цілі, які стоять перед новим відомством: «Ми повинні так довго обробляти людей, поки вони не перейдуть на наш бік, поки вони не досягнуть ідейного розуміння того, що відбувається сьогодні в Німеччині не тільки необхідно, але і бажано прийняти».
Досить швидко міністерство почало виконувати поставлені перед ним завдання. Насамперед було необхідно взяти контроль над засобами масової інформації. Так, згідно із законом «Про захист народу і держави» були закриті всі опозиційні видання, а завдяки закону «Про редакторах» керівництво над рештою ЗМІ перейшло в руки «чистокровних арійців», які в більшості своїй були членами націонал-соціалістичної партії Німеччини.
Одночасно з цим Генріх Міллер, який став главою поліції Мюнхена, отримав наказ побудувати поруч з Дахау резервацію для політичних противників чинної влади. Це місто недарма потрапив у немилість фюрера, адже на минулих виборах практичні всі його мешканці проголосували проти Гітлера. Концтабір був побудований таким чином, що дим з печей його крематорію дув прямо на місто, як би нагадуючи його жителям про допущену помилку.
Першими в’язнями концтабору Дахау стали журналісти опозиційних видань, до яких дуже скоро приєдналися й інші люди, так чи інакше «забруднюють» чистоту арійської раси. Серед таких виявилися політичні противники нацистів: комуністи, ліберали, демократи і священнослужителі, а також євреї, цигани, душевнохворі, наркомани та повії, кожні з яких носили свої відмітні знаки.
11 квітня 1933 року керівництво табору цілком і повністю перейшло в руки СС. «Нацистська еліта», щоб перевиховати ув’язнених і зламати їх волю, піддавала в’язнів робіт, постійним знущанням і приниженням, а також повністю позбавила їх зв’язку з зовнішнім світом.
Важко уявити ті муки, яких зазнавали ув’язнені. Досить привести в приклад свідчення очевидців, які розповіли про полігоні, прихованому за бетонними стінами. Тут, за деякими даними, ув’язнених змушували будь-яким доступним способом ухилятися від куль. Деякі ховалися за валами і руками рили канави, а хтось і зовсім прикривався тілами вбитих. Сюди заходили сотні, а назад в рідкісних випадках виходили одиниці. Тільки за найскромнішими підрахунками тут було вбито понад 4 тисяч осіб. Полігон служив для тренування новобранців: чим швидше і більше людей вони вбили, тим вище їхні шанси потрапити в СС.
З початком Другої світової війни за Дахау закріпилася слава самого жахливого концтабору. Сюди почали потрапляти військовополонені, а разом з ними і нові, більш витончені способи знущань. Але «родзинкою» концтабори стали медичні досліди і експерименти над в’язнями.
Більшістю з них керував німецький медик Зігмунд Рашер. Він вивчав вплив мінливої навантаження і низьких температур на організм людини.
У першому випадку Рашер поміщав піддослідних в барокамери і знижував тиск до рівня, відповідного висоті близько 21 кілометра. Більшість з в’язнів або вмирали на місці, або назавжди залишалися інвалідами.
Що стосується експериментів над впливом холоду на людський організм, то Зігмунд Рашер поміщав піддослідних в крижану воду або виганяв їх голими на сніг, а потім дивився, як на них впливає гаряча вода чи тепло людського тіла. Крім того, він проводив ряд гінекологічних експериментів. Згодом Зигмунд Рошер сам став одним із в’язнів Дахау, де був убитий 26 квітня 1945 року.
Так само Дахау відомий своєю бійнею, що сталася тут 29 квітня 1945 року, коли табір захопили американські солдати з 45-ї дивізії піхоти США. Ще до захоплення концтабору солдати виявили за його межами близько 40 вантажівок, вщерть забиті виснаженими напівголими разлагающимися трупами. Крім того, деякі солдати повідомили про цементних будовах, в кімнатах яких від підлоги до стелі так само перебували напівголі тіла нещасних.
По всій видимості, побачене справило дуже сильне враження на американських солдатів. Новий комендант концтабору оберштурмфюрер СС Хейндрик Скодзенски, під керівництвом якого перебували 560 осіб, наказав своїм людям скласти зброю і здатися. Але під час здачі табору він разом з 30 іншими німцями був убитий в зав’язалася з невідомої причини перестрілці.
Увійшовши в табір, американці вбили на місці 122 німецьких солдата, ще близько 40 охоронців були вбиті самими ув’язненими. 358 німців були взяті в полон, але їх розстріляв кулеметник по кличці «Пташиний очей». За деякими даними, він закричав, що полонені збираються бігти і відкрив по них вогонь, убивши 12 осіб. Його зупинив підполковник Фелікс Спаркс, оттолкнувший збожеволілого кулеметника від знаряддя.
Залишилися 346 чоловік згодом були, що називається, «поставлені до стінки» і розстріляні з того ж кулемета. Вижити вдалося лише 10 німцям, що втік з концтабору.
Надалі результати розслідування цих подій були засекречені, а всі учасники страти виправдані генералом Джорджем Смітом Паттоном.
За 12 років існування концтабору Дахау тут загинули понад 250 тисяч чоловік.
Зараз у місті Дахау проживає близько 40 тисяч людей, більшість з них працює в Мюнхені. Це невеликий і затишний містечко, але ще довгі роки, говорячи про Дахау, люди будуть згадувати всі ті жахи, що творилися в першому німецькому концентраційних таборі.
Звідси
