Як все влаштовано: Робота офіціанта (3 фото + текст)

31

І знову у нас цікава історія про тонкощі професії з перших вуст.
На цей раз офіціант, розповів нам про всіх деталях і нюансах своєї непростої роботи.
Якщо вам цікаво, як відбувається робота офіціанта,
обов’язково читаємо далі цікавий розповідь від першої особи.

Також дивіться:
Фейсконтроль зсередини (11 картинок)
Робота бармена зсередини (15 картинок)
Робота продавця зсередини (10 картинок)
Робота фітнес-тренера. Погляд зсередини (11 картинок)
Тонкощі роботи стюардеси (7 картинок)
Як все влаштовано: Чоловічий стриптиз (8 фото)
Як все влаштовано: Весільний фотограф (7 картинок)
Як все влаштовано: Робота шлюбного агентства (10 фото)
Як все влаштовано: Чергова біля ескалатора (10 фото)
Як все влаштовано: Співробітник секс-шопа (6 фото)
Як все влаштовано: Працівник рагсу (2 фото + текст)
Як все влаштовано: Робота перукаря (3 фото + текст)
Як все влаштовано: Робота охоронця в супермаркеті (3 картинки + текст)
Як все влаштовано: робота Дідом Морозом (3 картинки + текст)
Як все влаштовано: Робота травматолога (3 картинки + текст)
Як все влаштовано: Озвучка серіалів (3 фото)
Як все влаштовано: Дегустатор на лікеро-горілчаному заводі (3 картинки + текст)
Як все влаштовано: Робота оцінювача в ломбарді (3 фото)

Про обов’язки

Головна риса роботи офіціанта — її тимчасовість. Дуже рідко зустрічаються люди,
готові працювати офіціантом все життя; я, загалом-то, теж не збираюся.
Як тільки допишу диплом через пару місяців, знайду щось інше.
З іншого боку, мені зовсім не шкода часу, який я провів у ресторані:
це було корисно — наприклад, я тепер непогано розбираюся в вині і так-сяк навчився готувати.
І в цілому приємно. У нас дуже мало хто працював більше двох років — люди постійно приходять і йдуть,
і так скрізь у Москві. Я знаю лише кілька місць, де офіціанти затримуються надовго:
кафе «Філія», «Пропаганда» і «Люди як люди». Зазвичай офіціант — це студент або кинув навчання
молодий чоловік, але частіше дівчина. Ще офіціантами підробляють молоді дизайнери,
журналісти і так далі — ті, кому важко знайти хорошу роботу, не маючи великого досвіду.
Зазвичай вони два-три дні на тиждень працює, а в інший час намагаються знайти роботу
за фахом і підробляють то тут, то там.
Мої обов’язки полягають в тому, щоб приймати замовлення у п’яти столиків і приносити туди їжу.
Це, звичайно, не означає, що якщо мене подзовет хтось із залу, то я не підійду:
жорстке прикріплення до столиків офіціантів залишилося році в 2005-м.
Ну і треба знати меню: що з чого зроблено, технологію приготування, що гостре, що пісне.
І особливо винну карту, тому що з приводу вибору вина люди, особливо іноземці,
звертаються саме до офіціанта.
Кожному новому офіціантові сомельє читає щось на зразок лекції про наші вина.
Ну і плюс треба стежити за своїм зовнішнім виглядом, особливо за нігтями, тому що
руки офіціанта постійно на виду.
І ще щоб не було червоних очей. Ось і всі мої професійні обов’язки.
Ну ще треба знати англійську на пристойному рівні, але я думаю, що це вимога не скрізь є.

Про графіку

Коли влаштовуєшся на роботу, перший місяць ти — стажист, можеш тільки уносить
брудний посуд і міняти попільнички, потім здаєш щось на зразок іспиту
і стаєш нормальним офіціантом.
Працюю я три дні на тиждень: приходжу за годину до відкриття, о дев’ятій ранку,
за запізнення — штраф, а йду після закриття, в десять з чимось.
Загалом, умови роботи сильно залежать від конкретного ресторану або кафе:
наприклад, у Новикова умови існування персоналу жахливі.
А в «Пушкіні», за чутками, взагалі морок якийсь в сенсі снобского відносини відвідувачів і менеджерів.

Як все влаштовано: Робота офіціанта (3 фото + текст)

Про відвідувачів

Ресторан, де я працюю, всі читачі, швидше за все, знають.
Не скажу, як він називається, тому що навряд чи менеджерам сподобається цей розповідь.
Це місце не з найдорожчих: пообідати у нас можна рублів за чотириста,
а поїсти в години, коли немає денного меню, — за сімсот.
Відвідувачі відповідні: середній клас, яке-то кількість молодих людей,
менеджери в обідній час, сім’ї та питуща інтелігенція по вихідним.
Як правило, в залі сидить принаймні один іноземець.
З іноземцями мати справу найприємніше: вони завжди говорять спасибі
і ніколи не скандалять. Чайові залишають суворо 10 % від рахунку.
Залишати саме 10 %, напевно, в будь-якому путівнику по Москві написано, що вони всі прочитали.
Власне, якщо б всі відвідувачі були експатами, життя офіціанта була б легкою
і приємною, хоча, може, грошей було б менше.

Про телочках

Цікава закономірність — чим гість молодше, тим він, як правило, чемніші.
Парочка 20-річних студентів, хоча вони навряд чи залишать пристойні чайові,
майже завжди набагато приємніше в обслуговуванні, ніж 50-річний бізнесмен.
Але самий морок — це телички. У нас це спеціальний термін,
позначає дівчину двадцяти — двадцяти п’яти років, прийшла з солідним чоловіком за сорок.
Все так і кажуть: «О, теличка прийшла». Слава богу, у нас немає кальянів та японської кухні,
так що таких приходить небагато, тільки якщо випадково прочитають «Афішу» і притягнуть свого чоловіка
у «модне місце». Телички завжди всім незадоволені, хамлять, голосно вимагають від супутника
залишити поменше чайових і ніколи не вітаються і не дякують.
Самий пиздец — якщо у телички є леопардовий клатч.
Це означає, що вона суперстерва і за найближчі дві години виверне тебе навиворіт.
Не знаю, чому вони так діють леопардові клатчі, але цей закон працює безпомилково.

Про їжу та кухарях

Перерви на обід у нас немає, але можна попередити менеджера і
піти на двадцять хвилин на кухню, де для офіціантів готують окрему їжу:
не самі розкішні страви з меню, звичайно, але цілком пристойно.
Зазвичай якийсь суп і пасту або рагу. Їсти можна скільки завгодно.
Але наїстися як слід ніколи не виходить, тому що поспішаєш повернутися в зал.
Ну і взагалі, не дуже зручно є, коли навколо постійно хтось бігає, приносять брудний посуд,
забирають готові страви, кухарі голосно говорять один з одним і офіціантами, таджички миють посуд і
ще треба встигнути покурити.
Кожен офіціант мріє стати барменом або керуючим ресторану, але не кухарем.
Стати шефом без зв’язків і доброго — і при цьому дуже дорогого — освіти важко,
а звичайні кухаря приходять на роботу о п’ятій ранку, щоб отримати продукти, перевірити їх якість,
почати робити заготовки, і працюють до закриття на маленькій кухні, роблячи десять речей одночасно.
І все це — за зарплату в сорок-шістдесят тисяч рублів.

Як все влаштовано: Робота офіціанта (3 фото + текст)

Про зарплату і чайових

Моя офіційна зарплата — тринадцять тисяч рублів.
У тих, хто працює за графіком «два через два», вона трохи вище, але ні у кого немає більше двадцяти.
Решта — чайові, хоча це абсолютно непередбачувана річ.
У підсумку в місяць у мене набирається тисяч сорок-п’ятдесят.
Улюблене заняття офіціантів — сперечатися, скільки чайових залишить кожен відвідувач
але навіть досвідчені люди часто помиляються.
Один раз дідусь, який замовив чашку американо, залишив сімсот рублів понад рахунку.
Я подумав, що він переплутав, показую йому на цифру в рахунку,
а він мені: «Синку, я добре погуляв, тепер твоя черга».
Найбільші чайові в моєї недовгої кар’єри — дві тисячі.
Компанія людина з десяти прийшла щось святкувати, рахунок був на тринадцять тисяч,
вони поклали три папірці по п’ять і пішли.
Приблизно кожен п’ятий відвідувач взагалі не залишає чайових або залишає залізну дрібниця.
Часто ще розплачуються картами і теж нічого не залишають.
В принципі, є можливість попросити списати з карти чайові, але їй ні разу ніхто не користувався.
Взагалі вся ця метушня з чайовими — суцільна нервування.
Наприклад, в Англії плата за обслуговування, відсотків сімнадцять, здається,
зазвичай включена в рахунок, тому чайові залишати необов’язково.
Так зручно і гостю: не треба нічого вираховувати, заплатив за рахунком і пішов,
і офіціантові, так як він завжди знає, скільки заробить в цьому місяці.
До речі, якщо ти незадоволений обслуговуванням, можна вимагати прибрати з рахунку ці гроші.
У нас теж діє система штрафів для офіціантів: за запізнення, за хамство гостям,
за розмови в залі, але реально стягуються ці штрафи дуже рідко, в зовсім вже кричущих випадках.
За розмови взагалі нікого ні разу не штрафували. По-моєму, гостям приємніше,
коли офіціанти перемовляються між собою і барменами, ніж якщо стоять навитяжку за спиною.

Звідси

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here